Опір прогресу: Darkthrone "Arctic Thunder"

За вікном 2016 рік, а норвезький блек-метал-гурт Darkthrone, здається, застряг у минулому столітті. Сформувавшись у 1987 році, дует випускав альбом за альбомом мало не щороку, залишивши за своєю спиною спадщину з 16 LP, не рахуючи міні-альбоми та збірки. Надмірність шкодить, але набагато небезпечнішим є свідомий застій, через який відсутнє зростання, розвиток і прогрес.

17-й за рахунком альбом "Arctic Thunder" сприймається як протест щодо сучасного металу і триб'ют важкій музиці минулого. Навіть назва платівки, обрана барабанщиком Fenriz, відсилає до однойменного гурту з 80-х.

Залишаючи гранично олдскульне звучання, Darkthrone грають не класичний блек, а хеві-метал із великою часткою трешу і домішкою блек-металу. Музика на новому релізі позбулася усіх "сучасних" рис пізніх Darkthrone: крастові та спід-металеві елементи зникли, проте залишилися прямолінійність і простота написання пісень, а також повільність і неповороткість мелодій, чий постійний среднетемповий ритм швидше заколисує, аніж прокачує. Одноманітний харш Nocturno Culto, який виконує усі вокальні партії на "Arctic Thunder", покликаний підкреслити сиру і первісну атмосферу диска, що йому успішно вдається, проте від цього страждає різноманітність композицій. Гітарна робота також не вирізняється оригінальністю: рифи при всьому бажанні не можна описати епітетами "вбивчі" або "важкі", вони віддають глибоким олдскулом, немов взяті з неопублікованих демо Motörhead часів "Overkill".

Трек-лист:

Tundra Leach
Burial Bliss
Boreal Fiends
Inbred Vermin
Arctic Thunder
Throw Me Through the Marshes
Deep Lake Tresspass
The Wyoming Distance

Усі перераховані недоліки в очах інших можуть стати перевагами: примітивність і старомодне звучання як бальзам на серце фанатам старої школи, навмисно "сирий" продакшн припаде до смаку любителям гаражних записів, а шанувальники гурту, певно, залишаться цілком задоволеними від усього перерахованого. Відомо, що Darkthrone мають відданих фанатів, які куплять новий альбом, незважаючи на те, як його оцінили.

У той час як Vektor реформують увесь треш-метал, а Deathspell Omega записують низку чудових блек-метал-релізів, Darkthrone продовжують випускати один і той же альбом рік за роком, матеріал якого ми вже чули сотні разів. Морально і технічно застаріла платівка, вийди "Arctic Thunder" на десять років раніше, здавалася б досить пристойною, але не проривною роботою. Через десятки однакових за якістю релізів, вже недостатньо назвати новий диск "непоганим, але не проривним", — команда тупцює на місці і робить музику минулого, і на це не можна закривати очі.

Darkthrone створюють музику для себе, отримують від цього задоволення і, озираючись на пройдений шлях, безсумнівно пишаються ним. Це, дійсно, круто, коли музиканти займаються творчістю щиро і з максимальною відданістю, але після стількох напрацювань та ідей у минулому, всі чекають від норвежців альбому-квінтесенції з усього найкращого в проекті Dartkhrone, а не як в "Arctic Thunder" — з усього звичайного і знайомого.

Чи варто сприяти прихильності колективу своїм поглядам, ігноруванню трендів, але при цьому супутнім їм заяложеному звучанню і середній якості матеріалу? Ви й самі знаєте відповідь на це питання.

Автор рецензії — Олександр Твердохліб
Переклад з російської — Anastezia