​Batushka проти Bartushka: Рецензія на альбоми "Панихида" та "Hospodi"

Крисюк та Драбіковський під час концерту в Києві — Batushka проти Bartushka: Рецензія на альбоми "Панихида" та "Hospodi"
Крисюк та Драбіковський під час концерту в Києві

Гадаю, що кожному, хто спочатку не перейнявся божевіллям на Батушке, було абсолютно очевидно, що після першого ж альбому в цій блек-метал "машині" більш не залишилося палива. Проте дехто вважає, що даний проект продемонстрував якийсь "новий" підхід в блек — хоча майже всі вони вживали прийоми були вже давно використані іншими командами. Але завдяки цьому група придбала вірних шанувальників, ніколи раніше не чули поєднання тремоло-рифів і хору, і оргазмірующіх з цього приводу.

Проблема в тому, що підхід до створення музики був зумовлений у групі з самого початку. Їхній дебютний реліз був на рідкість посереднім блек-металом, поєднаним із православними співами (свого часу Deathspell Omega з синглом "Carnal Malefactor" або навіть Rex Mundi з треком "Sepher Seraphim" вдалося зробити подібне поєднання набагато кращим і цікавішим, проте я відволікся!) і відразу стало очевидним, що будь-які наступні роботи Батюшки будуть слідувати аналогічній формулі, яка дуже швидко застаріє. Це, безумовно, відноситься до нових альбомів обох учасників проекту.

Читайте також: Batushka або Bartushka. Що відбувається з польським проектом

Єдине, що Батюшке, дійсно, добре вдавалося — це живі виступи; знову-таки, вони не робили нічого особливо оригінального, адже багато з того, що вони використовували на своїх концертах було неодноразово помічено раніше. Проте варто віддати їм належне, адже вони змогли вичавити все з "Litourgiya", відкочуючись з альбомом практично безупинні тури протягом чотирьох років і, безсумнівно, отримавши від цього непоганий дохід.

І якщо вже ми заговорили про гроші, то для тих, хто уважно стежив за гуртом з моменту його виникнення, не буде новиною численні скандали між лейблом Witching Hour і шанувальниками колективу — останні або ніколи не отримували свої замовлення, або отримували вже оплачений мерч частково. Мені спочатку здалося підозрілим відео Кшиштофа, яке він оприлюднив у грудні 2018 року, скаржачись на те, що Барт відбирає у нього гурт. Я задався питанням, чому Кшиштоф ніколи не висловлював побоювання, коли шанувальникам його ж гурту не отримували замовлений мерч. Мені важко повірити, що всі ці махінації і доходи від них обходили його стороною.

Один із фанатів гурту отримав замість мерчу коробку повну сміття

Чесно кажучи, коли ця міжусобиця була оприлюднена, я не зміг втриматися від сміху. Адже це група, яка за такий короткий проміжок часу сама встигла неодноразово обдурити своїх фанатів — очевидно, це відбувалося з ініціативи Барта, але дуже складно повірити у те, що інші учасники не були в цьому замішані. Тому той факт, що Кшиштоф шокований тим, що його кинула людина, яка регулярно обдурювала всіх інших, є проявом або наївності, або дурості.

І так, після того, як група розкололася, вона перетворилася у два окремі проекти — один з них підписав, безумовно, вигідну угоду з Metal Blade, а інший же пустився у вільне плавання. Здавалося б, християнські чесноти Кшиштофа — "блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони" — були марні, бо його група була віднята опортуністом, досить сміливим для такого вчинку.

Маю одразу відзначити, що я не є прихильником ні групи, ні жодного з її нових "продовжень", але після прослуховування обох альбомів стало абсолютно зрозуміло, хто був музичною рушійною силою у гурті. Також очевидно, хто є більш талановитим композитором з двох проектів.

Отже, альбоми...

Чи пам'ятаєте ви епізод мультсеріалу South Park "Клізма і лайно"? Це саме той випадок! Спроба віддати перевагу одному з цих альбомів просто неможлива, єдина перевага, яку має версія Кшиштофа, полягає в тому, що "Панихида" є прямим музичним спадкоємцем дебютної роботи проекту і для тих, хто шукає продовження "Litourgiya" — це саме те, що потрібно.

Проблема альбому "Панихида" у тому, що цей реліз звучить як поспішна робота, і я припускаю, це якось пов'язано з тим, що Кшиштоф хотів випустити свій альбом раніше Барта. Продакшн — недбалий, пісні — гірші за середніх, навіть у порівнянні з дебютником, та й в цілому після прослуховування альбом забувається досить швидко. Я визнаю, що у "Litourgiya" були певні цікаві моменти, декілька рифів на весь альбом, які застрягли у мене в голові, чого не можна сказати про новий реліз. Він звучить і сприймається, як альбом Батюшки, але у ньому відсутня сутність, наповнення, тут немає нічого, що могло б якось по-справжньому зачепити або вразити. Крім того, альбому не вистачає тієї "театральності", яка з лишком була присутня на дебютній роботі. Але для фанатів, які хочуть знати, який саме альбом їм варто купити — це "Панихида". Найбільший плюс цього релізу в тому, що в порівнянні з "Hospodi", він звучить цілком непогано.

Ну а що стосовно "Hospodi", запитаєте ви. Коротше кажучи, це жахливо. Це один із тих альбомів, після прослуховування якого у вас виникає питання, чому ви витратили на нього майже годину свого життя. Назвати його другосортним блек-металом — це образити усі ті гурти, які плагіатять Darkthrone і Dissection/Watain. Це неймовірно нудний і просто поганий реліз. На альбомі складно знайти хоч один момент, який нагадав би про дебютну роботу гурту. З музичної точки зору — це приклад абсолютно іншого підходу до творчості, і немає нічого поганого в тому, коли хтось інший займається написанням матеріалу для тієї ж групи (адже у випадку, наприклад, Secrets of the Moon це може спрацювати на відмінно), але музика просто жахлива.

Хотів би я опинитися невидимкою в офісі Metal Blade, коли вони отримали готовий альбом і зрозуміли, що вони зробили ставку не на того коня. Адже навіть перше промо, яке було випущено для цього альбому, була пісня "Polunosznica", яка більш-менш схожа з "Litourgiya", особливо своїм гуркітливим просоченим хором гітарним вступом.

Здавалося б, у результаті Барт виграв, Metal Blade пішов ва-банк, не сказавши ані слова про суперечку між музикантами, і Крисюк, швидше за все, буде гастролювати ще 5 років, використовуючи матеріал, який, ймовірно, складатиметься в основному з пісень дебютника Батюшки і декількох менш поганих нових треків, отримуючи від всього цього непоганий дохід.

Таким чином, я не можу похвалити жоден альбом — обидва релізи неоригінальні, незавершені і позбавлені смаку. Так вже вийшло, що версія Кшиштофа вийшла трохи краще, але чи робить це його альбом хорошим? Вітаю, Кшиштоф, певно, бути найменшим злом — саме те, що зігріває твою душу.

Однак я повинен привітати і Барта, він зумів нагріти багатьох своїх шанувальників, облажатися з головним автором музики і тепер може насолоджуватися плодами малої праці, перебуваючи під крилом великого лейбла. Він може бути ще тим негідником, але він виконав феноменальну роботу по вилученню максимальної можливої вигоди.

Сподіваюся, обидва гурти зникнуть у безвісності, після того, як Барт закінчить пожинати плоди, а Кшиштоф зрозуміє, що у нього мало шансів проти створеної Крисюком медійної машини. І тоді ми всі знову звернемо погляди на інші польські команди, які цього дійсно заслуговують — адже повинні ж скоро Bestial Raids і Mgla випустити нові альбоми?

"Панихида" — 5/10
"Hospodi" — 3/10

Автор — Dan Thaumitan
Переклад з англійської — Anastezia G.
Фото — Mila Immortality

Коментарі

УВАГА: Беззмістовні або упереджені коментарі можуть бути видалені модератором, а автор таких коментарів може бути забанений.